Осип Шпитко: письменник з «Молодої музи», анархіст, який боровся за справедливість

Він організував у Бразилії бригаду анархістів, яка нападала на латифундії місцевих князьків-феодалів та визволяла робітників з рабських умов праці!

Ось що буває, коли досліджувати історію української літератури. Вивчаючи поезію модернізму, ми натрапили на одне з перших українських угрупувань модерністів – «Молоду Музу». Іван Франко часто-густо ходив до них на читання і критикував молодих поетів за графоманію та віршомазання. Але для «молодомузівців» літератури була одним зі способів боротися із соціальною нерівністю. І один з цих письменників – Осип Шпитко зайшов у цій боротьбі дуже далеко…аж у Бразилію.

Коли йому було 44 роки, а поети молоді до 55 років, він емігрував у Ріо-де-Жанейро. Побачивши там кричущу несправедливість, українець очолив бригаду анархістів та взявся до рішучих дій.

Бразильські феодали не цуралися змушувати простих робітників до фактично рабської праці на кавових плантаціях, де ті працювали тільки за їжу. Плантації охоронялися озброєними солдатами з приватної охорони капіталістів і робітники не могли просто так утекти звідти.

Але як то кажуть – клин клином вибивається.

Осип Шпитко сформував бригаду анархістів, яка здійснювала раптові атаки на такі латифундії, обеззброювала або знищувала охорону і визволяла простих робітників.

Український анархіст ідеально опанував португальську мову й крім визвольної трудової боротьби проповідував ідеї анархізму через літературу. Його прозу читала вся країна і вже на схилі років Осип Шпитко став класиком бразильської літератури.

Його збірку оповідань «No tumulo da vida» досі вивчають у школах та університетах як зразкову літературу, що досліджує тематику соціальної боротьби.

Ось так український анархіст і робітників визволяв і класиком Бразильської літератури став.