ЕКСПОРТ «КУЛЬТУРНОЇ ВІЙНИ» Як американські християнські праві приходять до Британії

Лондон, вересень 2026 року. У центрі британської столиці зійшлися дві демонстрації, які дивляться на одну й ту саму тему з протилежних боків. Щорічний March for Life UK зібрав учасників антиабортного маршу. Йому протистояли сотні активістів за право на аборт, зокрема Abortion Rights та Feminist Strike Coalition.

Але цього разу суперечка вийшла далеко за межі британської дискусії про аборти.

Феміністичні активістки звернули увагу на гроші, організації та політичні зв’язки, які з’єднують британський антиабортний рух із американськими християнсько-консервативними мережами. У центрі цієї історії — Alliance Defending Freedom, або ADF.

І тут починається цікавіша історія: як американський рух, який десятиліттями будував політичну машину навколо релігії, сім’ї та абортів, навчився працювати не тільки всередині США.

ВІД ЦЕРКВИ ДО ПОЛІТИЧНОЇ МАШИНИ

Сьогодні американських християнських правих часто сприймають як щось самоочевидне: євангельські християни, консервативна політика, Республіканська партія, антиабортний рух.

Але так було не завжди.

Протягом значної частини ХХ століття білі євангельські протестанти США не були настільки політично мобілізованою силою. Ситуація почала змінюватися після соціальних конфліктів 1960-х і особливо після рішення Верховного суду Roe v. Wade 1973 року, яке встановило конституційний захист права на аборт.

Важливо розуміти: американські християнські праві не виникли виключно через аборти. Їхня політична коаліція формувалася навколо ширшого комплексу питань — релігії в публічному просторі, освіти, сексуальності, сім’ї, гендерних ролей, а пізніше — ЛГБТК+ прав та інших тем «культурної війни».

Але аборт став одним із найефективніших інструментів політичної мобілізації.

Те, що спочатку могло виглядати як моральна або богословська позиція, поступово перетворилося на організаційну систему: церкви → активісти → юридичні організації → донори → політичні кандидати → законодавчі кампанії → суди.

Саме ця інфраструктура і виявилася важливішою за окремі вибори.

ЯК РЕЛІГІЙНИЙ РУХ СТАВ ЧАСТИНОЮ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ПАРТІЇ

Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х консервативні євангельські активісти почали дедалі активніше входити в американську політику.

Символом цього процесу стала Moral Majority — організація Джеррі Фолвелла, створена 1979 року. Християнські консерватори почали активно мобілізувати виборців навколо «моральних» питань, а Республіканська партія отримала нову дисципліновану політичну базу.

У 1980-х цей союз особливо зміцнився навколо президентства Рональда Рейгана.

Поступово відбулася зміна самої структури американської політики. Релігійна ідентичність дедалі сильніше корелювала з партійною.

Але тут є важливий нюанс.

Не всі американські християни — частина Christian Right. І навіть усередині Республіканської партії немає абсолютної єдності щодо абортів. Дані Pew показують, що позиції американців значно складніші за просту схему «християни проти абортів — секулярні люди за аборти».

Тому правильніше говорити не про «американських християн» загалом, а про конкретну політично організовану частину християнського консервативного руху.

НАЙЦІКАВІШЕ: ВОНИ НЕ ПРОСТО ГОЛОСУВАЛИ

Американські християнські праві поступово зрозуміли одну важливу річ.

Щоб змінити політику, недостатньо перемагати на виборах.

Потрібно створювати інституції, які працюватимуть десятиліттями.

Тому поруч із церквами та політичними комітетами виникали юридичні організації, аналітичні центри, медіа, фонди та лобістські структури.

Однією з таких організацій стала Alliance Defending Freedom.

ADF — американська християнсько-консервативна юридична організація, яка працює через суди, лобістську діяльність та міжнародні мережі. Вона була залучена до кампаній, які зрештою сприяли скасуванню федерального конституційного захисту права на аборт у США.

У червні 2022 року Верховний суд США ухвалив рішення у справі Dobbs v. Jackson Women’s Health Organization, скасувавши попередній конституційний підхід Roe v. Wade.

Тобто те, що десятиліттями виглядало як політична кампанія, зрештою стало зміною правової архітектури країни.

І саме тут починається британська історія.

ЛОНДОН ЯК НАСТУПНИЙ МАЙДАНЧИК

У Британії аборт має іншу юридичну історію, ніж у США.

Англія та Уельс досі мають рамку, що походить від Abortion Act 1967. У 2026 році британський парламент ухвалив зміни до кримінального законодавства: вагітна людина, яка самостійно перериває власну вагітність, більше не підпадає під відповідні кримінальні положення незалежно від терміну вагітності.

Водночас сама система медичного надання абортів не була повністю декриміналізована: збереглися вимоги щодо медичної процедури, включно з правилом про двох лікарів та чинними часовими обмеженнями в більшості випадків.

Саме на цьому тлі відбувся цьогорічний March for Life.

За даними Freedom News, 5 вересня сотні активістів за право на аборт вийшли проти маршу. Feminist Strike Coalition також провела акцію біля католицької меси, яка була частиною програми March for Life. Організатори маршу заявили про понад 10 тисяч учасників.

Але для активістів питання полягає не лише в кількості людей на вулиці.

Вони звертають увагу на транснаціональне фінансування.

£1,4 МІЛЬЙОНА — І ЩО ЗА НИМИ СТОЇТЬ

ADF має британську структуру — ADF UK / ADF International.

За даними Good Law Project, британська структура витратила понад £1,4 млн на діяльність у Великій Британії у 2025 році, а американська ADF надала своїй британській структурі понад £4 млн з 2018 року.

Freedom News, своєю чергою, пише, що ADF UK фінансує заходи March for Life та пов’язує американську організацію з британськими консервативними та правопопулістськими політичними мережами.

Це не означає, що кожен учасник March for Life є частиною американського політичного проєкту.

І це не означає, що будь-яка британська антиабортна організація автоматично є «американським агентом».

Але фінансові та організаційні зв’язки — цілком конкретна річ, яку можна досліджувати.

І саме вони роблять лондонську історію цікавою.

ЕКСПОРТ НЕ ІДЕЙ, А МЕТОДІВ

Можливо, найважливіше в цій історії навіть не те, що американські консервативні організації думають про аборти.

Важливіше — як вони працюють.

Американська модель показала, що культурну суперечку можна перетворити на довгострокову політичну інфраструктуру.

Створюється мережа:

гроші → юридичні організації → лобісти → політики → судові процеси → медіа → локальні активісти → міжнародні філії.

Така модель дозволяє працювати навіть тоді, коли безпосередньо політична кон’юнктура змінюється.

У цьому сенсі перемога на виборах — лише один елемент системи.

Справжня сила полягає в тому, щоб мати організації, які продовжать роботу після виборів.

І саме тому історія ADF цікава не тільки прихильникам або противникам абортів.

Це історія про те, як сучасні політичні рухи будують транснаціональні мережі впливу.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ АНАРХІСТІВ

Для «Артілі» тут є ще один рівень.

Анархістська критика держави традиційно звертає увагу на те, що влада не обмежується парламентом.

Влада — це також інституції, гроші, суди, медіа, церкви, фонди, професійні мережі та здатність організовувати людей.

Американські християнські праві продемонстрували саме таку модель.

Вони десятиліттями інвестували не тільки у виборчі кампанії, а в організаційну спроможність.

І тут виникає парадокс.

Ліві та анархістські рухи часто мають сильну здатність організовувати протест — але значно слабшу інфраструктуру довготривалої юридичної, медійної та фінансової роботи.

Праві рухи, навпаки, можуть десятиліттями будувати інституції, які поступово змінюють правила гри.

Тому історія навколо March for Life — це не тільки історія про аборти.

Це питання:

хто має ресурси організовувати суспільство на десятиліття вперед?

ВІД ВАШИНГТОНА ДО ВЕСТМІНСТЕРА

Американська історія показує, що «культурна війна» може починатися з питання, яке здається вузьким і специфічним.

Потім навколо нього формується моральна ідентичність.

Потім — виборча коаліція.

Потім — юридична інфраструктура.

Потім — лобістські організації.

Потім — міжнародні зв’язки.

А через кілька десятиліть те, що колись було позицією активістської меншості, може опинитися в центрі державної політики.

У 2022 році США продемонстрували, що багаторічна боротьба навколо Roe v. Wade може завершитися фундаментальною зміною федерального правового статусу абортів.

У 2026 році Лондон демонструє іншу фазу процесу: боротьба за репродуктивні права дедалі більше стає транснаціональною.

І тому лондонська вулична сутичка — лише верхівка айсберга.

Під нею знаходяться гроші, юристи, церкви, фонди, політичні партії, міжнародні організації та десятиліття організаційної роботи.

Для анархістів це має бути важливим уроком не тому, що потрібно копіювати правих.

А тому, що суспільні зміни рідко виграються одним маршем, одним постом чи одними виборами.

Вони виграються або програються на рівні організацій.

І той, хто здатний створити інфраструктуру, яка переживає політичні цикли, отримує можливість впливати на суспільство набагато довше, ніж триває будь-яка виборча кампанія.

Артіль